Заняття як найпродуктивніша форма роботи з дітьми в ЗДО

           Провідною формою організації навчання вихованців ЗДО є заняття.

           Ян Амос Коменський в педагогічній праці «Велика дидактика» дійсно охарактеризував класно-урочну систему як «універсальне мистецтво навчання всіх усьому», розробив правила організації школи (поняття - шкільний рік, чверть, канікули), чіткий розподіл і зміст усіх видів роботи, обгрунтував дидактичніпринципи навчання дітей на уроках. Крім того, він одним з перших висунув ідею про те, що початок планомірного виховання і навчання лежить в дошкільному віці, розробив зміст навчання дітей дошкільного віку і виклав їх у педагогічній праці «Материнська школа».

           Костянтин Ушинський психологічно обгрунтував і розвинув дидактичні принципи навчання дітей на заняттях, підкреслював, що вже в дошкільному віці необхідно відокремити серйозне вчення від гри «не можна вчити дітей граючи, вчення - це праця». Тому завданнями дошкільного навчання, на думку К.Д. Ушинського, є розвиток розумових сил (розвиток активної уваги і свідомої пам'яті) і дару слова дітей, підготовка до школи. Однак при цьому вчений висував тезу двуединства навчання і виховання дітей дошкільного віку. Таким чином, була піднята проблема існування відмінностей між навчанням дітей на заняттях у дитячому садку і на уроках у початковій школі.

             Усова  А.П.  розробила основи навчання дітей дошкільного віку в дитячому садку і сім'ї, розкрила сутність навчання в дитячому саду; обгрунтувала положення про двох рівнях знань, якими можуть опанувати діти. До першого рівня вона віднесла елементарні знання, які діти здобувають у процесі ігор, життєдіяльності, спостереження та спілкування з оточуючими людьми; до другого, більш складного рівня, віднесла знання та вміння, засвоєння яких можливе тільки в процесі цілеспрямованого навчання. При цьому А.П. Усова виділила три рівні навчальної діяльності залежно від пізнавальних мотивів дітей, вміння слухати і керуватися вказівками дорослого, оцінювати зроблене, усвідомлено досягати поставлених цілей. При цьому вона підкреслювала, що першого рівня діти досягають не відразу, а тільки до кінця дошкільного дитинства, під впливом цілеспрямованого і систематичного навчання.

            Традиційно виділяються наступні форми організації навчання:

• індивідуальна,
• групова,
• фронтальна..

             Характерні особливості та структура занять

            Навчання на заняттях незалежно від форми його організації відрізняється насамперед программностью. Педагог намічає програмновий зміст, який повинен бути реалізований в ході заняття.

            Заняття мають певну структуру, яка багато в чому диктується змістом навчання і специфікою діяльності дітей. Незалежно від цих факторів у будь-якому занятті виділяють три основні частини, нерозривно пов'язані загальним змістом і методикою, а саме:

• початок,
• хід заняття (процес)
• закінчення.

                Початок заняття передбачає безпосередню організацію дітей: необхідно переключити їхню увагу на майбутню діяльність, викликати інтерес до неї, створити відповідний емоційний настрій, розкрити навчальну задачу.

                Хід (процес) заняття - це фронтальна, самостійна розумова або практична діяльність дітей, що полягає у засвоєнні знань і вмінь, які певний навчальної завданням. На даному етапі заняття прийоми і навчання індивідуалізуються відповідно до рівня розвитку, темпом сприйняття, особливостями мислення кожної дитини. Звернення до всіх дітей необхідні під час пояснення нового матеріалу, або в випадку, якщо у багатьох спостерігаються помилки у виконанні навчальної задачі як наслідок нечіткого пояснення педагога. Мінімальна допомога надається тим, хто швидко і легко запам'ятовує, уважний, вміє аналізувати, зіставляти свої дії, результати із вказівкою педагога. У випадку утруднення такій дитині буває достатньо поради, нагадування. Педагог дає можливість кожному вихованцю подумати, спробувати самостійно знайти вихід із скрутного становища. Педагог повинен прагнути до того, щоб у кожної дитини вийшов результат.

              Закінчення заняття присвячене підведенню підсумків та оцінці результатів навчальної діяльності дітей. Якість отриманого результату залежить від віку та індивідуальних особливостей дітей, від складності навчального завдання.

               У залежності від розділу навчання, від цілей заняття методика проведення кожної частини заняття може бути різною. Вузькі методики дають більш конкретні рекомендації з проведення кожної частини заняття. Після проведення заняття педагог аналізує його результативність, засвоєння дітьми програмних завдань, проводить рефлексію діяльності і окреслює перспективу діяльності.

              У структурі занять у дитячому садку відсутня перевірка засвоєння знань, навичок і вмінь. Ця перевірка здійснюється в процесі спостереження за діяльністю дітей на занятті, аналізу продуктів дитячої діяльності, а також в повсякденному житті і в ході спеціального вивчення досягнень дітей за допомогою різних наукових методик.

                 Класифікація занять у ЗДО

            Сьогодні  широко використовується наступна класифікація занять з дітьми дошкільного віку за С. А. Козловою:

 За дидактичною задачею заняття бувають:

1. Заняття засвоєння нових знань, умінь;

2. Заняття закріплення раніше набутих знань і умінь;

3. Заняття творчого застосування знань і умінь;

4. Комплексні заняття, де одночасно вирішується кілька завдань.

За освітніми курсами:

1. Класичні заняття з певного розділу навчання;

2. Інтегровані (що включають зміст з декількох розділів навчання).

3. Комплексні

Традиційні заняття проводяться з наступних розділів навчання:

- Ознайомлення з природою та навколишнім життям

 -Розвиток мовлення дітей;

- Розвиток елементарних математичних уявлень;

- Образотворча діяльність і конструювання;

- Фізична культура;

- Музичне виховання.

        В залежності від віку, вимог програми, бажань педагога, але в межах рекомендованого навантаження на дитину,  додатково вводяться інші заняття.

        Програмовий зміст кожного заняття передбачає:

- певний обсяг знань про властивості і якості об'єктів, їх перетворення, зв'язки, про способи дій і т.д., їх первинне засвоєння, розширення, закріплення, узагальнення і систематизацію;

- обсяг практичних навичок і вмінь при навчанні продуктивним видам діяльності;

- обсяг навичок і вмінь, потрібних для навчально-пізнавальної діяльності, їх первинного формування або вдосконалення, вправи в застосуванні;

- формування ставлення дітей до явищ і подій, до знань, які повідомляються та засвоюються на даному занятті, виховання ставлення до власної діяльності, встановлення відносин взаємодії з однолітками.

          Обсяг навчального змісту на кожному занятті невеликий, він визначається з урахуванням обсягу пам'яті та уваги дітей різних вікових груп, можливостей їх розумової працездатності.

      Триєдина мета заняття включає в себе три обов’язкових компонента:

Розвиваючий: розвивати у вихованців пізнавальний інтерес, творчі здібності, волю, емоції, пізнавальні здібності - мова, пам'ять, увагу, уяву, сприйняття.

Освітній: засвоєння знань, підвищення рівеня розвитку дитини,

Виховний: формувати моральні якості особистості, погляди і переконання.

          Нетрадиційні форми занять

          Сьогодні в практиці роботи дошкільних установ ефективно використовуються нетрадиційні форми організації навчання: заняття в  підгрупах, які формуються з урахуванням вікових особливостей дітей. Вони поєднуються з гурткової роботою: з ручної праці, з образотворчої діяльності. Заняття збагачуються ігровими та казковими сюжетами. Дитина, захоплюючись задумом гри, не помічає прихованої навчальної задачі. Ці заняття допомагають вивільнити час дитини, яке він може використовувати на свій розсуд: відпочити або зайнятися тим, що для нього цікаво чи емоційно значуще.

           Особливості організації та проведення занять у різних вікових групах

      Перед початком  занять перш за все слід забезпечити  дотримання гігієнічних умов: приміщення має бути проветрено; при загальному нормальному освітленні світло повинне падати з лівої сторони; обладнання, інструменти та матеріали і їхнє розміщення повинні відповідати педагогічним, гігієнічним і естетичним вимогам.

       Тривалість заняття повинна відповідати встановленим нормам, а час використовуватися повноцінно. Велике значення має початок заняття, організація дитячої уваги, порушення перед дітьми навчального чи творчого завдання, пояснення способів його виконання.

          Важливо, щоб вихователь під час пояснення, показу способів дії активізував дітей, спонукав осмислювати, запам'ятовувати те, про що він говорить. Дітям треба надавати можливість повторювати, промовляти ті чи інші положення (наприклад, як вирішувати завдання, робити іграшку). Пояснення не повинно займати більше 3-5 хв.

         У ході заняття педагог залучає до активної участі в роботі всіх дітей, враховуючи їх індивідуальні особливості, формує у дітей навички навчальної діяльності, розвиває здатність оцінювати і контролювати свої дії. Навчальна ситуація використовується для розвитку у дітей доброзичливого ставлення до товаришів, витримки, цілеспрямованості.

          Педагог повідомляє дітям знання у строгій логічній послідовності. Але будь-яке знання (особливо нове) має спиратися на суб'єктивний досвід дитини, її інтереси, схильності, устремління, індивідуально-значущі цінності, які визначають своєрідність сприйняття й усвідомлення навколишнього світу кожним малюком.

          У процесі спілкування на занятті відбувається не тільки однобічний вплив педагога на дитину, а й зворотний процес.

         Дитина повинна мати можливість максимально використовувати свій власний, вже наявний досвід, особистісно-значущий для нього, а не просто беззастережно приймати («засвоювати») все, що повідомляє їй педагог.

         Фізкультхвилинки сприятливо впливають на активізацію діяльності дітей, допомагають попередити порушення постави. У всіх дитячих садках фізкультхвилинки організовуються систематично. Зазвичай це короткочасні перерви (2-3 хв) для проведення 2-3 фізкультурних вправ на заняттях математикою, рідною мовою. У другій молодшій і середній групах фізкультхвилинки проводяться в ігровій формі. Час їх проведення та підбір вправ визначаються характером і змістом заняття. Так, наприклад, на заняттях з малювання, ліплення физкультхвилинка включає активне згинання, розгинання рук, зведення та розведення пальців, вільне потряхіваніе кистями рук. На заняттях з розвитку мовлення, математики використовуються вправи для м'язів спини - потягування, випрямлення з глибоким диханням через ніс. Під час вправ діти, як правило, залишаються на своїх місцях. З метою посилення емоційного впливу фізкультурних хвилинок вихователі можуть використовувати невеликі віршовані тексти.

       У кожній віковій групі заняття мають свою тривалість:

До 3-х років рекомендується проводити 10 занять на тиждень тривалістю  до 15 хв.

4-го року життя - 10 занять тривалістю не більше 20 хвилин.

5-го року життя - 10 занять тривалістю 20 хвилин.

6-го року життя 13 занять тривалістю не більше 25 хвилин.

       Заняття в групах раннього віку

       У другій групі раннього віку з дітьми проводяться 2 заняття. Кількість дітей, які беруть участь у заняттях залежить не тільки від їхнього віку, але і від характеру заняття, його змісту.

Всі нові види занять, поки діти не опанують первинними вміннями і не освоять необхідних правил поведінки, проводяться або індивідуально, або з підгрупою не більше 3 осіб. З підгрупою з 3-6 чоловік (половина вікової групи) проводяться заняття з навчання предметної діяльності, конструювання, фізкультурні, а також більшість занять з розвитку мовлення. З групою з 6-12 чоловік можна проводити заняття з вільною формою організації, а також музичні та ті, де провідна діяльність - зорове сприйняття.

     Об'єднуючи дітей у підгрупу, слід враховувати, що рівень їх розвитку має бути приблизно однаковим.

      Форма організації дітей на заняття може бути різною: малюки сидять за столом, на стільчиках, розставлених півколом, або вільно пересуваються по груповій кімнаті.

      Ефективність заняття в більшій мірі залежить від того наскільки емоційно воно протікає.

      Навчання дітей раннього віку має носити наочно-дієвий характер.

       Заняття в групах дошкільного віку

      У групах дітей більш старшого віку буває досить звичайного повідомлення про тему або основну мету заняття. Діти поступово привчаються до певних правил поведінки на заняттях. Про них вихователь весь час нагадує дітям і при організації заняття і на початку його. В кінці заняття зі старшими дітьми формулюється загальний результат пізнавальної діяльності. При цьому вихователь прагне до того, щоб підсумкове обговорення  було результатом зусиль самих дітей, спонукало їх до емоційної оцінки заняття.

      Закінчення заняття в молодших групах спрямоване на посилення позитивних емоцій, пов'язаних  зі змістом заняття та  з діяльністю дітей. Лише поступово в середній групі вводиться диференціація оцінки діяльності окремих дітей. Підсумкове судження та оцінку висловлює вихователь, час від часу залучаючи до неї дітей.

       Основні форми організації дітей старших груп на заняттях - фронтальна і підгрупова.

Підготовка вихователя до заняття

     Організовуючи заняття з дошкільнятами, необхідно, перш за все визначити його головну мету. А полягає вона в тому, чи буде це заняття носити розвиваючий характер або переслідувати суто навчальну мету. На навчальному занятті діти накопичують необхідний особистісний досвід: знання, вміння, навички і звички пізнавальної діяльності, а на розвиваючому вони, використовуючи набутий досвід, самостійно добувають знання. Тому в освітньому процесі дошкільного закладу повинні використовуватися і розвиваючі, і навчальні заняття. При цьому необхідно пам'ятати, що, для того щоб дитина могла бути успішною у власнїй дослідницькїйї діяльності, їй необхідні певні знання та навички.

       Навички самостійної дослідницької діяльності діти починають набувати на навчальних заняттях. З цією метою в них вводяться елементи проблемного викладу навчального матеріалу, евристичної бесіди, організується колективний чи індивідуальний самостійний пошук, експериментальна діяльність. Навчальні та розвиваючі заняття будуються за абсолютно різними схемами, і вихователі повинні це добре знати.

        Зазвичай, готуючись до заняття, педагог підбирає дидактичний матеріал, що дозволяє йому використовувати завдання різного ступеня складності.

     Підбір дидактичного матеріалу до особистісно-орієнтованого заняття вимагає від педагога ще й знання індивідуальних переваг кожної дитини в роботі зматеріалом. Він повинен мати  у своєму розпорядженні набір дидактичних карток, що дозволяють дітям працювати з одним і тим же змістом, передбаченим програмними вимогами, але передавати його при цьому різними способами: словом, знаково-умовним позначенням, малюнком, предметним зображенням і т.д.

Класифікація дидактичного матеріалу, підбір та використання його в ході заняття вимагають особливої ​​підготовки педагога, і перш за все знань психофізіологічних особливостей дітей, вміння виявляти і продуктивно їх використовувати у процесі засвоєння.

        Не менш важливі сценарій заняття і його «режисура». Для цього вихователю слід відносити всі інформаційні методи роботи на занятті   - до фронтальних, а всі форми самостійної або парної роботи - до індивідуальних.  Тому-то при підготовці до заняття треба заздалегідь спроектувати всі можливі типи спілкування, які відповідають навчальним цілям, усі форми спілкування між партнерами по пізнанню.