Загальна структура і вимоги до організації заняття

 з зображувальної діяльності

(малювання, аплікація, ліплення)

         В організації занять велику роль грають послідовність етапів роботи та розподіл обов’язків між вихователем, пом. вихователя та дітьми. Вказівки даються на кожному занятті ЗД.

         Структура заняття:

1) Повідомлення змісту роботи, сюрпризний момент, створення емоційного настрою.

2) Читання літератури, бесіда.

3) Аналіз об’єкта відображення.

4) Вказівки до виконання роботи, поясненні та показ прийомів виконання, попередній інструктаж.

5) Апробація прийомів роботи (індивідуально біля дошки, фронтально, в повітрі, на додатковому аркуші, попереднє викладання деталей для аплікації).

6) Вправи на підготовку кисті до роботи, або фізкультхвилинка.

7) Самостійна робота. Поточний інструктаж.

8) Аналіз робіт та диференційована оцінка (старший вік)

9) Підсумок заняття.

Увага!

          В групі раннього віку вихователь допомагає дітям. За 5 хвилин до кінця заняття дітей попереджують. В молодшій групі таке попередження, привчають дітей закінчувати завдання разом. Слід уникати затягування занять. В середній і старшій групі дітям які раніше закінчили слід запропонувати доповнити малюнок деталями, якщо заняття закінчується запропонувати прибрати робоче місце, прибрати обладнання, поставити роботу на стенд або на стіл вихователю. Якщо малюнок або аплікація виявилися не закінченими дати змогу закінчити її в другій половині дня. Роботи ставлять на виставку в старшій групі і в середній групі. В ранньому віці і  молодшій групі аналіз тільки позитивний.

       Добір матеріалу:

1)  Продумати формат і кольор аркуша для малювання і аплікації, підготувати папір на 5-10 аркушів більше, щоб можна було замінити.

 2) Підточити олівці.

3) Гуашева фарба заздалегідь розводиться до густоти сметани, підбирається колір  і відтінки,  щільно закривається, підготувати пензлики, ганчірочки, банки для води (якщо це малювання).

4)  Для аплікації готуються кольорові форми для наклеювання (мол гр.) з середньої групи папір по формі близький до предмету який будуть вирізати; в старшій групі кольорові листи 10х12.

5)  Клейстер вариться вранці.

6)  Глину тримають в поліетилені, перед заняттям ділять на шматки, готують дошки, аркуші паперу , вологу ганчірку.

7)  Пластилін добирається по кольору на тих заняттях, для яких важливий колір (робить вих-ль в ст. групі),  перед заняттям підігріти.

8)  Наочні матеріали (предмети, іграшки, ілюстрації, зразки вихователя) мають бути естетичні, розташовуватись на рівні очей дітей. Для малювання з натури потрібен лист картону (один бік темний, другий світлий) на його фоні ставляться зображувані предмети, фон вибирається в залежності від кольору натури. Для малювання квітів використовується ваза (пояснити, що її малювати не треба, а для ліплення використовується поворотний станок. В кожній групі повинен бути стенд для дитячих робіт по ліпленню, аплікації, малюванню. Матеріали і обладнання зберігаються в певному місці, повинні бути чітко розділені по видам діяльності.

          Види занять з малювання:

1) предметне (малювання окремих предметів)

 2) сюжетне

 3) декоративне

Предметне - за безпосереднім спостереженням (з натури). Загальними завданнями навчання малюванню окремих предметів для всіх вікових груп є наступні:

1) навчити зображувати форми та будову предметів, передача пропорційних співвідношень частин, змін у зв’язку з нескладним рухом..

2) навчити зображенню деяких характерних деталей, що роблять зображення виразним, образним.

3) передавати кольори предмета відповідно до його змісту й характеру.

4) розвивати технічні навички в малюванні олівцями, фарбами та ін.

Сюжетне - в мол групі передача сюжету в малюнках реалізується за рахунок малювання  окремих предметів, а  сюжет вони висловлюють словом, рухом: малюючи машину дитина говорить: «вона поїхала», «вона везе вантаж». Так, намальований прапорець може стати сюжетним задумом на тему «Свято».

        В  середній групі вихователь навчає дітей розташовувати декілька предметів в один ряд, по всьому листку. В цій групі дітей вчать більш складним по формі і будові  зображенням тварин. Вихователь звертає увагу на основні частини: голова овальної форми, подовжений тулуб, чотири лапи.

        В старшому віці з другого півріччя діти малюють за задумом.

Декоративне - вчити заповнювати площу аркуша різними технічними прийомами, різними кольорами та відтінками, різними матеріалами, з урахуванням чергування елементів.

В молодшій групі :

1) Розвивати інтерес і бажання малювати;

2) Розвивати органи чуття дитини, виховувати увагу, спостережливість та естетичні почуття при ознайомленні з навколишнім життям і в процесі образотворчої діяльності;

3) Розрізняти і правильно називати фігури, кольори та їх відтінки;

4) Правильно тримати олівець і пензлик, охайно набирати фарбу, віджимати зайву, вести пензликом лише за ворсом, промивати його та обсушувати;

5) Ознайомлювати з декоративним візерунком, використовуючи доступні твори декоративного мистецтва.

В середній групі (12-14 занять на рік):

Засвоюють: широкі прямі лінії, різні мазки, крапки, кільця, круги. Розвивається почуття кольору, форми, ритму, уміння будувати узор на колі, смужці, квадраті (плаття, фартушки вирізані) узор в середині, по кутам, по всьому паперу.

Завдання:

1) Виховувати інтерес до творів декоративного мистецтва;

2) Навчити прийомам малювання декоративного візерунка;

3) Навчити ритмічно розташовувати елементи візерунка;

4) Самостійно використовувати набуті уміння з декоративного малювання при заповненні площинних предметів візерунком;

5) Використовувати різні кольори та відтінки;

6) Розвивати дрібну моторику руки;

7) Малювати за зразком.

В старшій групі (18-20 занять на рік):

В 1 - му кварталі закріплюються знайомі прийоми і вводяться нові (обвідні лінії, дуги). Засвоюють розташування елементів візерунка на смужці. Потім на крузі - найскладніший у композиційному відношенні. Малювання акварельною фарбою, симетрично розташовувати круг, квадрат, трикутник, малювання по вирізаній формі (хустка, фартух, сукня, сорочка), поєднання кольорів, ритм узору, створення декоративної композиції.

Кінець 2-го початок 3-го кварталу: наступна форма 6 - кутник (аналізують, узагальнюють)

Завдання:

1) Продовжувати ознайомлювати з доступними творами декоративного мистецтва – витинанкою, вишивкою, опішнянською іграшкою, петриківським  розписом, косівським, київським розписом, авторськими техніками ( М. Приймаченко), нетрадиційними декоративними прийомами.  

2) Удосконалювати знайомі та вчити новим прийомам малювання;

3) Розрізняти і використовувати різні кольори і відтінки (вміти підбирати кольори відповідно тла).

4) Навчити малювати візерунки на різних геометричних формах, по - різному їх заповнювати;

5) Ознайомити з деякими характерними закономірностями побудови візерунка (відповідність візерунка формі паперу, ритмічність та ін.);

6) Розвивати естетичне сприймання, самостійність, творчість.

Загальна структура і вимоги до організації заняття

 з формування елементарних математичних уявлень

(математика)

             Структура кожного заняття визначається його змістом: присвячується воно вивченню нового, повторенню і закріпленню пройденого чи перевірці засвоєння знань дітьми.
            Перше заняття за новою темою майже цілком присвячується роботі над новим матеріалом. Знайомство з новим матеріалом організовують, коли діти найбільш працездатні, тобто на 3-5-й хв. від початку заняття, і закінчують на 15-18-й хв. Повторення пройденого приділяють 3-4 хв. на початку і 4-8 хв. в кінці заняття.

          На другому і третьому заняттях з даної теми їй відводять приблизно 50% часу, а у другій частині заняття повторюють (або продовжують вивчати) безпосередньо матеріал, в третій частині повторюють те, що діти вже засвоїли.

Варіанти структури заняття
1-й варіант
1. Повторення з метою введення дітей у нову тему - 2-4 хв.
2. Розгляд нового матеріалу-15-18 хв.
3. Повторення раніше засвоєного матеріалу - 4-7 хв.
       Наприклад: заняття, на якому діти вперше знайомляться з прийомами вимірювання довжини предметів, може бути побудовано приблизно так:
1-а частина. Порівняння довжини і ширини предметів. Гра «Що змінилося?» - 5 хв.
2-а частина. Демонстрація прийомів вимірювання довжини і ширини умовної міркою під час вирішення завдання на практичне зрівняння розмірів предметів - 10 хв.
3-тя частина. (Закріплення знань.) Самостійне застосування дітьми прийомів вимірювання в ході виконання практичного завдання - 10 хв.
4-а частина. Вправи в порівнянні і угрупованню геометричних фігур і в порівнянні множин різних фігур - 5 хв.
2-й варіант
1. Продовження роботи з вивчення нової теми - 13-15 хв.
2. Продовження вивчення попереднього матеріалу або його закріплення - 8-12 хв.
3. Повторення раніше пройденого - 4-5 хв.
        Наприклад: заняття, на якому триває робота з навчання вимірюванню довжини.
1-а частина. Пригадування знайомих прийомів виміру та демонстрація нових - 5 хв.
Самостійне виконання дітьми практичних завдань - 8-10 хв. Разом - 13-15 хв.
2-а частина. Повторення пройденого. Вправи в розподілі предметів на 2 і 4 рівні частини. Самостійне виконання практичних завдань - 8 хв.
3-тя частина. Вправи в орієнтуванні на площині аркуша з використанням 2 таблиць. Гра «Де що знаходиться?» - 3-4 хв.
3-й варіант
1. Закріплення матеріалу за новою темою - 8-10 хв.
2. Закріплення 3-4 раніше вивчених програмних завдань - 12-15 хв (з них 3-5 хв приділяють повторення матеріалу, знання якого забезпечує перехід до вивчення наступної теми).

Структура плану конспекту

1. тема заняття,
2. мета : включає освітні, виховні і розвиваючі завдання, математичний словник, дид. матеріал
3. хід заняття.

Обсяг навчального матеріалу на занятті:

Ранній вік – 1 тема, 1-2 дид. завдання

Молодша  група – 1-2 теми, 2-3 дид. завдання

Середня група  – 2 теми, 3-4 дид. завдання

Старша група -  3 теми, 5-6  дид. завдань

МАТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК ДОШКОЛЯРИКА

Загальна структура і вимоги до організації заняття

 з розвитку  мовлення

       Плануючи заняття, враховуйте, що зміст навчання в кожній віковій групі  відображає пізнавальну тему тижня.

      Зміст мовленнєвого заняття охоплює такі складові:

1. звукову культура мовлення,
2. збагачення  словника,
3. граматична правильність мовлення,
4. вправляння в зв’язному діалогічному і монологічному мовленні.

      Комплексне мовленнєве заняття (плануються тричі на місяць) — це заняття, що складається із трьох самостійних частин, кожна з яких присвячена одному з зазначених вище розділів мовленнєвої роботи. Враховуючи рівень підготовки дітей, педагог визначає самостійно, який розділ розглядати з дітьми першим. В окремих випадках доцільно розпочинати заняття з роботи над словником чи граматичною правильністю мовлення, а потім переходити до розв’язання завдань з розвитку зв’язного мовлення, які є обов’язковими елементами комплексних занять. Робота над звуковою культурою мовлення зазвичай є третьою частиною заняття.

        Тематичне мовленнєве заняття (проводять один раз на місяць) присвячують реалізації завдань з звукової культури мовлення, збагачення  словника або граматичної правильності мовлення.

        Завдання для відпрацювання мовленнєвого матеріалу будуйте на змісті заняття з ознайомлення із природою чи ознайомлення з навколишнім світом, яке планують на понеділок чи вівторок відповідно до пізнавальної теми тижня.

        Наприклад: пізнавальна тема тижня — «Природа Космосу» (середня вікова група). Вид заняття — тематичне, основним компонентом якого є звукова культура мовлення. Тема заняття — «Звуки [с], [з], [м], [м’], [р]». З огляду на тему тижня відпрацювання цих звуків відбуватиметься на лексичному матеріалі до пізнавальної теми тижня: сонце, зорі, місяць, ракета тощо. Мета заняття: навчати дітей  виділяти перший звук у слові визначати місце звука у слові вчити знаходити слова зі звуками [м], [м’] вправлятися в артикуляції звуків розвивати мовне дихання фонематичний слух силу голосу.

Орієнтовна структура заняття з розвитку мовлення

1. Організаційний момент, вступна бесіда (чи розповідь).

2. Словникова робота з теми (повторення лексики попереднього заняття у межах однієї теми, введення нових слів, закріплення їх). Ігри та ігрові вправи.

3. Фонетика: показ артикуляції звуків (фрикативний [г], тверді шиплячі, губні та задньоязикові), вимова звуків та звукосполучень. Чистомовки, віршики, ігри та звуків наслідування, ігрові вправи.

4. Діалог з теми, що вивчається («Розмова по телефону», «У крамниці»).

5. Фізкультхвилинка.

6. Зв'язне мовлення: бесіда та розповідь за картиною, переказ, описові розповіді, сюжетні розповіді за зразком, дидактичні ігри.

7. Граматика: ігри та вправи на формування граматичної правильності українського мовлення.

8. Ігри на закріплення теми.

У ясельній та молодшій групі організаційний момент починається рідною (російською) для дітей мовою. На перших заняттях доцільно проводити й вступну бесіду чи розповідь також рідною мовою.

Загальна структура і вимоги до організації заняття

 з ознайомлення з природою (довкіллям)

        В  практиці озна­йомлення з природою мають місце:

- тематичне заняття;

- заняття-спостереження за живими об'єктами;

- заняття-розповідь;

- заняття-узагальнююча бесіда;

- сюжетно-дидактична гра /в молодших групах – дидактична гра як самостій­не заняття/;

- колективна праця в природі, як окреме заняття.

           Останнім часом у зв'язку з посиленням актуальності екологічного виховання та освіти дітей значна кількість занять по ознайомленню їх з природою має форму так званих комплексних або інтегрованих занять.

            На них природничий матеріал поєднують з матеріалом інших розділів програми, зо­крема, з народознавством, ознайомлення дітей з працею дорослих, суспіль­ним життям, зображувальною діяльністю дітей, розвитком мовлення та форму­ванням математичних уявлень. Можлива також інтеграція природничого та екологічного матеріалу з фізичною культурою,

          У структурі комплексного заняття завжди чіт­ко можна виділити 2-3 частини, які являють собою своєрідні фрагменти за­нять з різних розділів програми. Інтегровані ж заняття часто передбачають нетрадиційний зміст, на якому вирішуються пізнавальні завдання.

Особливості побудови занять в вікових групах

Молодша група:

1. Вступна частина заняття короткотривала, обов'язково має містити спеціальний прийом зацікавлення дітей /сюрпризний прийом тощо/, пе­рехід до навчальної діяльності від ігрової має бути невимушеним, емоційним.

2. Більшість занять проводять у ігровій формі.

3. Основна частина має бути різноманітною за видами діяльності дітей, во­ни повинні чергуватися так, щоб було переключення із активних на менш активні.

4. У підсумку заняття не слід довго аналізувати поведінку дітей, обмежи­тись загальною оцінкою діяльності на занятті. Форма оцінки має бути емо­ційною, позитивною.

Середня група:

1. Використовувати як фронтальну,так і індивідуально-гру­пову форми занять.

2. Спеціальні прийоми зацікавлення дітей, зосередження їх уваги планува­ти не лише на початку заняття, а й у основній частині, бо діти можуть відволікатись дуже швидко.

3. Закінчення заняття включає вже диференційовану оцінку діяльності дітей.

Загальна структура і вимоги до організації заняття

 з фізичної культури

          Структура заняття з фізичної культури є трьохкомпонентною. Заняття складається з трьох частин: підготовчої, основної і заключної.

           Завдання підготовчої частини – організувати дітей, сконцентрувати їхню увагу на майбутніх рухових завданнях, підготувати організм до виконання вправ основної частини. Тривалість частини – 7–12 хв.

           В основній частині здійснюється формування і вдосконалення рухових вмінь і навичок, розвиток фізичних якостей. До цієї частини заняття обов’язково включають рухливу гру. Ігри можуть становити основний зміст будь-якої частини заняття. Тривалість –12–25 хв.

           У заключній частині вирішується завдання поступового переходу до інших видів діяльності та приведення організму дітей до відносного спокійного стану. Для цього використовуються ходьба, малорухливі ігри, хороводи. Тривалість цієї частини – 1–5 хв.     

           Загальна тривалість обов’язкових занять з фізичної культури в першій та другій молодших групах – 20–25 хв, у середній групі – до 30 хв, у старшій і підготовчій групах – 35–40 хв.

           Для організації дітей на практиці користуються елементарними способами управління, різними способами виконання вправ та методами організації діяльності дітей.

        Елементарні способи управління– шикування і перешикування; перехід від одного місця занять до іншого; індивідуальні заняття під час засвоєння вправ.

Серед способів виконання вправ розрізняють:

       Індивідуальний спосіб передбачає виконання рухів однією дитиною, в той час як інші спостерігають за нею. Цей спосіб застосовується епізодично. Він виправдовується лише на початковій стадії формування навички, коли діти ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, перелізання через колоду, ходьба по гімнастичній лаві). При застосуванні цього способу моторна щільність найбільш низька..

     Фронтальний спосіб організації дітей частіше за все застосовується у підготовчій та заключній частинах заняття. Цей спосіб застосовується при розучуванні нескладних рухів, які не потребують страховки та допомоги з боку вихователя, а також при закріпленні та удосконаленні вже засвоєних рухів. Його перевага – в максимальному охопленні дітей руховою діяльністю та забезпеченні високої моторної щільності заняття.

     Поточний спосіб організації передбачає виконання по черзі одного й того самого руху, найчастіше з шикуванням у колону. Наприклад, вправи у рівновазі, пролізання в обруч, стрибки у довжину або висоту з розбігу та ін. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальні зауваження. У цьому одна із значних переваг даного способу.

     Залежно від конкретних умов може бути організовано два або три потоки. Наприклад, старші дошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).

          При груповому способі організації діти кожної підгрупи мають своє завдання . Дошкільників розподіляють на дві-чотири підгрупи і кожній з них пропонують для виконання різні рухи. Більш складні вправи виконуються під керівництвом вихователя та музичного керівника, а інші (у старших дошкільників) – самостійно. Потім підгрупи міняються місцями.

       У застосуванні групового способу важливе значення має правильний добір основних рухів. Не рекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток одних і тих самих груп м'язів та фізичних якостей. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стрибок у глибину (з гімнастичної лави або куба).

       Змінний спосіб організації застосовується, коли рух виконує одночасно кілька дітей (3-5-7), а решта спостерігають, чекаючи своєї черги. Так, коли виконується стрибок у глибину, з лави (колоди) можуть одночасно стрибати 4-5 дітей, те саме – у метанні в ціль, лазінні по гімнастичній стінці (канату).

 Загальна структура і вимоги до організації ранкової гімнастики

Форми проведення ранкової гімнастики:

- Традиційна форма з використанням загальнорозвиваючих вправ;

- Обігравання якого-небудь сюжету: «На прогулянці», «Ми на луг ходили», «Воробушки» та ін;

- Ігрового характеру (з 3-4 рухливих ігор);

- З використанням елементів ритмічної гімнастики, танцювальних рухів, хороводів;

- Оздоровчий біг (проводиться на ділянці протягом 3-5 хвилин з поступовим збільшенням відстані, інтенсивності, часу);

- З використанням смуги перешкод (можна створювати різні смуги перешкоди з використанням різноманітних модулів);

- З використанням найпростіших тренажерів

            Ранкову гімнастику умовно поділяють на три частини: вступну, основну і заключну. 

У вступній частині: вправи з побудови (в колону, в шеренгу); стройові вправи (повороти і півоберту наліво, направо, колом); перестроювання з однієї колони в дві, з двох колон у чотири, в коло, кілька кіл, змикання і розмикання приставними кроками в сторону; нетривалу ходьбу, що чергуються з вправами, які сприяють зміцненню опорно-рухового апарату та формування постави (ходьба на носках, з різним положенням рук, ходьба з високим підніманням колін, на п'ятах, скрестного кроком); біг один за одним і врозтіч або в поєднанні зі стрибками. Тривалість від 1 до 2 хвилин.

Ранкова гімнастика з дітьми третього року життя

     Проводитися спочатку року щодня з усіма вихованцями групи одночасно. 

Тривалість  -  до 5 хвилин.

Зміст -  3-4 загальнорозвиваючих вправи, ходьба, біг і подскокі. Починається гімнастика з короткочасною ходьби, що чергується з повільним бігом протягом 20 - 30 секунд, і шикування в коло. На початку року краще застосовувати побудову врозтіч.

        Вступна і заключна ходьба можуть відбуватися групкою в певному напрямку або парами, тримаючись за руки, врозтіч або один за одним. Ходьба повинна бути спокійною неквапливою. Вишикувавшись, діти приступають до виконання вправ для зміцнення м'язів плечового пояса і рук, ніг, спини, живота і всього тулуба.

        Загально-розвиваючі вправи носять імітаційний характер і проводяться в ігровій формі. 

У другій половині року можуть бути використані для загальнорозвиваючих вправ дрібні предмети: брязкальця, прапорці, кубики.

          Кількість повторень кожної вправи 4 - 5 разів, вона залежить від характеру рухів, їх складності та підготовленості дітей.

Ранкова гімнастика з дітьми четвертого року життя

   Організація ранкової гімнастики в молодшій групі нічим по суті не відрізняється від організації її ясельній групі. Якщо на початку року можна допустити, щоб хтось з дітей не брав участі в ранковій гімнастиці, то через 1,5 - 2 місяці займатися повинні всі. 

       Тривалість до 6 хвилин.

    Зміст - 4 - 5 вправ загальнорозвиваючого характеру, ходьба, підскоки на місці, біг.

        На початку ранкової гімнастики дається короткочасна ходьба різними способами (зі зміною напрямку, на носках та ін.) Ходьба може відбуватися: один за одним, врозтіч, парами не тримаючись за руки. Вона чергується з бігом.

       Потім діти стають у коло або розташовуються вільно для виконання загальнорозвиваючих вправ. У першому півріччі використовуються переважно вправи, розучені дітьми в минулому році.  Поширені загально-розвиваючі вправи з кубиками, прапорцями, колечками, м'ячами середніх розмірів. 

Ранкова гімнастика з дітьми п’ятого  року життя

         Тривалість  -  6 - 8 хвилин.

Зміст. У зміст ранкової гімнастики включаються вправи з ходьби, бігу, підскоки на місці і 4 - 5 вправ для зміцнення м'язів плечового пояса і рук, шиї, ніг, живота і спини. Структура побудови ранкової гімнастики та ж, що і в попередній групі. 

       Починається ранкова гімнастика з нетривалого ходьби, яка не повинна бути одноманітною і нудною. Для виконання загальнорозвиваючих вправ на початку року діти найчастіше стають у коло. У другу половину року використовується і побудова в ланки. Кількість повторень 4 - 6 разів. Після загальнорозвиваючих вправ проводяться підскоки на місці.  Дозування 15 - 20 підскоків (1-2 рази). Вони можуть бути замінені бігом на місці або навколо залу, перехідним в спокійну ходьбу. Може бути використана емоційна гра.

Особливість пояснення вправ - стислість і чіткість. 

Ранкова гімнастика з дітьми шостого  року життя

          Тривалість -  8 - 10 хвилин.

Зміст.  Широко використовується ходьба зі зміною темпу, напрямку, на носках, п'ятах, зовнішніх сторони стопи, високо піднімаючи коліна, «гусячим» кроком, з переступання через перешкоди і ін, вправи на увагу. 

В комплексі використовується 5 - 6 загальнорозвиваючих вправ. Для їх виконання зручніше за все побудова в ланки. У ланках діти розмикаються так, що б не заважати один одному. Використовується побудову в шаховому порядку, коли ланки через одне роблять крок в перед. Для зручності проведення вправ сидячи і лежачи доцільно застосувати поворот всіх дітей у півоберта праворуч або ліворуч.

          Серед різноманітних вихідних положень у другій половині року на ранковій гімнастиці застосовується і основна стійка (п'яти разом, носки нарізно). 

          В старшій групі зростає обсяг загальнорозвиваючих вправ з гімнастичними палицями, обручами, скакалками. Кожна вправа повторюється 5 - 6 разів. Підскоки на місці з різними поєднаннями рухів рук і ніг, з просуванням вперед і назад, з перестрибуванням високих предметів тощо. Повторюються 20 - 30 разів (1 або 2 рази з невеликою перервою).